Як свідчать перекази, в давнині на місці джерела стояла церква. В часи татарської навали, коли люди терпіли наругу від іновірців та наїзників, церква дивним чином була збережена від наруги. За легендою, вона опустилася під землю. Пройшли часи. І в селі була побудована нова церква. Проте память про святе місце зберігалась. І ця історія передавалась від покоління до покоління, поки не відбулося явлення нового чуда, котре засвідчило, що це місце святе і на ньому знаходиться Божа благодать.
За святим переказом, тут з'явилася ікона св. праведної Анни, котру першими помітили діти-пастушки. Невдовзі все село дізналося про чудо і зібралися на місці появи образу. Ікона урочистою ходою була перенесена до храму. Проте на наступний день її там не виявилось: вона повернулася на місце появи. Люди подумали, що, можливо, образу не було виявлено належних почестей, селяни вдруге, уже зі священиками, відслуживши молебень, піднесли ікону до церкви. Але вранці її знову знайшли на попередньому місці. Тоді всі зрозуміли, що св. Анна сама вибрала собі подобаюче місце і не має бажання нікуди переходити.
На місці появи ікони спочатку була побудована капличка: в ній зберігалася святиня. З того часу тут забило цілюще джерело.На протязі віків православні звідусіль приходили до джерела, щоб зануритися в його священні води та одержати зцілення від своїх недугів. В часи масового атеїзму капличку закрили, а само джерело заховано міцною кришкою, землею та бетонними плитами. Та Господь не буває обезславленим. Вода тут пробилася і утворила джерело. Коли його знову засипали, вода вдарила з новою силою. І поряд виник потік, даруючи життя й оновлення всьому живому. Зусиллями селян були розчищені зруйновані святі джерела, оновлено фундамент у вигляді трьох потоків, якими вільно потекла вода. 1991 року закінчено спорудження нової камяної невеликої церкви на честь праведної Анни. Деревяний поміст навкруг джерел замінено плитами та поствлений колодязь для освячення води. З другого боку церкви облаштовано заглиблення, що іменують тут озером св. Анни, в яке після молитви окунаються віруючі люди. Старі й молоді, жінки в довгих закритих сорочках і ледь покриті чоловіки та діти спускаються в воду, окунаються три рази, а чоловіки зазвичай перепливають невелику водойму з дивовижно чистою, голубою водою, що, як розповіли нам, завжди, в будб-яку пору рлоку має температуру – 6 градусів за Цельсієм. Навіть немовлят занурюють у воду, аби зцілити їх від недуги чи загартувати, стимулювати життєві сили. До речі, вийшовши з води, відчуваєш незвичайне тепло в усьому тілі, навіть жар у супнях ніг. І дивно - ніхто не простуджується. Тут же, біля колодязя, можна омити чоло та руки святою прозорою водою та попити її. Можна придбати для рідних і близьких води з джерела св. Анни, розлиту в поліетиленові пляшки.
Святині в усі часи притягують до себе людські серця і душі, стають центрами духовності. Щоденно, з року в рік до святих джерел св. Анни прибувають люди з околиць, з України і далеких країн світу, держав СНД, регіонів України. Народ прагне сюди, щоб щиро вклонитися святині, випити благгодатної води і обмитися нею. Чимало людей знаходять тут душевний спокій, а чимало хто приїздить відбути вдячний молебінь праведній Анні. І сьогодні тут трапляються чудеса зцілення від святої води.
З відкриттям монастиря на святих джерелах відкрито нову сторінку в історії святині. Сестри-монашки усердно здійснють свою монашу справу, заспокоюють паломників, радять, вселяють віру у Бога й життя, здійснюють свої молитви в служінні Всевишньому й людям.
Ми поверталися від озера св. Анни, а численні паломники йшли і їхали до нього, аби набратися сили, снаги і віри. Серед них і автобуси з миколаївськими, херсонськими, навіть кримськими номерами – звідусіль.
|